Щось знов мені в цю ніч не спиться

Щось знов мені в цю ніч не спиться

Чи це я мар'ю наяву?

Чи, може, це мені все сниться,

Що звістку бачу я нову?

Ніби он бачу я світлину,

Прегарну сонячну твою,

А в скронях б'ється без зупину

Невже таки не дежав'ю?

Та ні, направду написала

Душа листа мені твоя

Про Україну щось питала

Відповідав тобі щось я

І про життя-буття земнеє

І від чого такий порив?

Сам я у цей час де є,

Тобі докладно говорив

І звідки впевненість миттєва

Я описать там намагався

Й можливо навіть десь суттєво

З деталями перестарався

Я бачив, що тобі цікаво

Про мене трохи щось дізнатись

Тому строчив рядки я браво

Й не міг щоб, не перестаратись

Ти вже мені якось даруй

Детальні розписи питання

Мене ти тільки причаруй

Й писатиму всю ніч до рання

Поговорили собі гарно

Й зв'язок на тому обірвався

Старався тільки я намарно,

Щоб знову той зв'язок зв'язався

Так і не знаю, що то стало,

Що був сеанс такий короткий

Чи то часу вже було мало,

Чи може сон зморив солодкий

Ну що ж, день завтрашній покаже

Коли хоч трішки відісплюсь,

А поки тіло спать не ляже,

Ще трохи за перо візьмусь...

Подякую, що час знайшла

Мене в мережі навістити

Й твоя в моїй могла душа

Собі хоч трішки погостити

Як Білочка на гілці Дуба

Ти коло мене тут сиділа

Така пухнаста, мила й люба

Горішки їла й гомоніла

Чи, як Синичка на сучку,

Тут діловито так сидиш

Й причеплене там на гачку

Сальце на нитці теребиш

Спурхнуть в любий момент готова

Смачненьке щось собі клюєш

Маленька пташка кольорова

Й питання хитрі задаєш

Чи знов, як Білочка, що хоче,

Щоб їй горішків пару дали

Візьме горішки й вмить відскоче

Щоб її часом не піймали

Ця просто Білочка не знає

Й не може навіть уявляти

Що тут її уже чекає,

Як дасться все-таки спіймати

Якби я Білочку піймав

Її уже б не відпускав

Поїв би, пестив, годував

Її би хвостик розчесав

Легенько гладив би голівку,

Клав би горішки прямо в ротик

Уклав на спинку б на долівку

І ніжно б почесав животик

Що в світі краще може бути,

Ніж поруч когось завжди мати

Що можна було б пригорнути

І щось приємне прошептати

Й як тільки Сонце моє встало

Їй житні пасма розчесати

І цілувать, куди попало

Та в оченята заглядати...

Ой, щось я знову захопився

Й кудись занесло мене знову

Десь не туди я відхилився

Каюсь й вертаюсь до розмови

Приємність це була без межі

Хоч коротко поспілкуватись

Спостерігать як у мережі

Умієш солодко всміхатись

Як трішки десь сором'язливість

В рядках дівоча проступає,

Чи то дитяча несміливість

Розкритись поки заважає

Як дитинча немов маленьке,

Що хоче з рук цукерку взяти,

Бо ж любить їсти солоденьке,

Лише соромиться сказати

Добре батьківське виховання

Й любов даровано тобі...

Бачу виховували з рання

Суворо в скромності й цноті

Лиш можу тільки уявляти

В дитинстві як тебе плекали

Й куди любили цілувати,

Коли маленькою купали

Зростили донечку чудову

Подяки тут не передати,

Хіба що тільки знов і знову

Життя батьків все шанувати

Можу лише я сподіватись,

Що ще настануть такі дні

Й по черзі може передатись

Черга купать тебе мені...

Прости, як трішки не туди

Можу часом бува заходить

Просто діватись нікуди,

Коли це Муза так заводить

А Муза ця це тільки Ти

Й як не крути і не верти

До часу просто й до пори

Це мимо вушок пропусти

Дасть Бог, прийде час бути разом

Ми розберемось – я і ти

З ентузіазмом і екстазом,

Куди заходить нам туди

Відкриємо ми спільну касу

Й вкладатимемо депозити,

Щоб нам призначеного часу

В лелеки гарне щось купити

Пишу не тільки як поет

Як бачиш, часом тобі лист,

А видаю тобі секрет,

Як професійний фінансист

А ти часом не фінансист?

Бо доведеться з часом стати

Поки ж іще віршів намист

В серце буду інвестувати

Може звичайно це й зарано

Фінанси разом планувати,

Але від тебе я як п'яний,

То ще й не те можу сказати

Яка ж ти гарна і вродлива

І зачіска яка шикарна

Якась ти дійсно особлива

Й краса твоя така прегарна

Зкуйводив зачіску б шикарну

Звільнив би від всіх гумок,

А потім знову зачесав би гарно

Чи закрутив би у вінок

Пишу тут знову віршів зливу,

Бо ти не тільки Довгожданна

І Загадкова й Особлива, -

Дорогоцінна ти й Бажанна!

То ж не дивуйся що хотів

Парну я б купіль влаштувати

З пахучих квітів пелюстків

Й всі хвилювання позмивати

Чекання змити гіркоту,

Що накопичилась роками

Розчарувань забрать тугу,

Весь смуток розвести руками

І уложить на столик в ванній,

Щоб кісточки порозминати,

Як у турецькій справжній бані

Все добре промасажувати

Розтерти стопи і колінки

Й рожеву лампу алладіна

І як засяють лампи стінки,

То три бажання загадати в джіна

Подарував щоб материнство,

Ти щоб батьківство дарувала

І ще одне подарувать дитинство

Якщо одного було мало

Нема що зовсім дивуватись,

Що ти для мене мов дитина

До школи майже вже збирався

Тебе ж чекала ще родина

Злив би на тебе теплі води

Як лиє небо над ланами

Від заходу і аж до сходу

Пізніми літніми дощами

Ти скрізь чекання стільки років

Пронесла Віру і Надію

Ти ВАРТА пізних дощових потоків

Я сумніватися й не смію

Я вірю все буде гаразд

Я вірю в краще майбуття

Як саме буде на цей раз

Покаже нам саме життя

Але не будем про небесне

Життя ми тільки говорить

Яким не було би чудесним

До нього мусим ще дожить

Ти маєш сенс, коли казала

Що ми живемо на Землі

Й питання мудрі задавала

То й я задам кілька собі

Що на Землі сьогодні маєм?

Я за горами маю Сонце

Коли зустрінемось не знаєм

Але в мережі є віконце

Візьмем часу собі до літа

Як вже ми півжиття чекали

Щоб спілкуватись і радіти

Й одне одного ми вивчали

Ти невідомого Поета

Тут серце якось полонила

Неначе ангел з арбалета

Й початок всьому положила

Поет той получив квартиру,

Десь біля парку у Торонто

В любий момент до Любомира

Можеш нагрянуть ти експромптом

Будеш собі тільки лежати

Й книжки улюблені читати

Чи на балконі загоряти

Чи в парку будете гуляти

Є телевізор і мережа

І камера зі скайпом є

Будеш собі ти незалежна

Ніби в Сіетлі й далі ти

З батьками будеш спілкуватись

Й передавати їм привіт

І з Любомиром подавати

За поведінку мамі звіт

Можеш пограти й поспівати

Чи гарне щось намалювать

Тут стіни досить пустуваті

Картин є вішать де хоч п'ять

Чіпати він тебе не буде,

Щоби не говорили люди

І те, що Батько хоче дати

Раніш часу не відкривати

Навіть поїде він, як хочеш

За місто там десь до майстерні

Й сама ти спатимеш щоночі

Позакривавши замки дверні

Найбільше, що собі позволить

З тобою брат той Любомир

То може якось соізволить

Купить смачненькій тобі сир

Поцілувати гречно в ручку

І може щось шепнуть на вушко,

Чи чмокнуть в лебедину шийку гнучку

Й дбайливо підрівнять подушку

Пройдетесь собі по церквах

Й подивишся як тут життя

Й пройде у тебе всякий страх

Нічо ж страшного тут нема

Будеш тут скільки собі хочеш,

Допоки гарно не спічнеш

Ти голову мені тут не морочиш

Й моя гостинність тут без меж

Разом до твого Вашингтону

Ми потім можем полетіти

До Благодаті, що в Рентону

Я буду цьому лиш радіти

Знайду собі я там роботу,

Служіння легко знайду теж

І без ніяких там клопотів

Я можу бути й там без меж

Якби щось тре було в Канаді

Ванкувер зовсім недалеко

Там мені теж лиш будуть раді

І там літав я як лелека

Поїдемо собі у гори

І проведемо гарно час

Чи може виїдем на море

За літо кільканадцять раз

А далі будемо дивитись,

Що скажуть люди і батьки

Як зможуть нас благословити

То будем вічно разом ми

А там народим діточок

Й стануть батьки - дід і бабуся

І будуть вчить сідать в горшок

Пророкувать вже далі не беруся

Що маєш ти у Вашингтоні

Я й гадки жодної не маю

Це не буде на перепоні,

Тому я навіть не питаю

Усе твоє – це завжди твоє

Й мені не треба там нічого,

Лиш хочу, щоб ми були двоє

Й руки і серця треба твого

Але прекрасно розумію,

Що в тебе інший там підхід

Тому все роблю, що умію,

Щоб недовіри щезнув лід

Весною крига завжди тане

То також цілком може статись,

Що може й нашої не стане,

Як будем часто спілкуватись

То ж не соромся й не кримпуйся

Мене ти, Сонечко мале,

А краще поруч розташуйся

І розкажи щось про себе

В любий момент ти можеш сісти

Чи на гілячку, чи сучок

До мене в серденько залізти

Зі всіх єдина білочок

Мене ти, Сонце, не стидайся

І говори, про що ти хочеш

Про щось собі мене питайся

Словами серце мов лоскочеш

А я піду трохи спочину,

Бо щось сьогодні притомився

День більше як тому годину

У нас в Канаді вже зкінчився

Тебе ж хай Бог благословить

Також прекрасним відпочинком

Хай сон солодкий подарить,

Заходь як зможеш на хвилинку...