Ти... ОСОБЛИВА...

Не думав я, що ще хтось в світі
Заставить взятись за перо
Думав що в цьому вже столітті
Віршів не буде ні за що

Бо вже не раз писав премного
Та все не те, чи не туди,
Бо не приносили нічого
Крім смутку, горя і журби

Ну що ж я можу написати...
Новини в мене лиш сумні
Хіба що можу розказати
Зимові як проходять дні...

Проходять празники і будні...
Життя проходить день за днем,
А в серці холодно й безлюдно,
Ніби похований живцем

Діаспора тут чи велика?
Діаспора тут чимала... 
Її тут кількісь многолика,
Десь сотня тисяч не одна

Але мала це крапля в морі,
Неначе крихітна земля
На океанському просторі
Й поблизу ані корабля...

Кафе є,  банки й магазини
Є на прилавках всячина
Паради йдуть і пісня лине
А в ресторанах йде гульба

Нема лиш з ким туди ходити
Ні в ресторан, ні у кафе
Смачно поїсти, чи попити
Самому ж йти якось не те...

Є, правда, поруч парк чудовий
Озер там кілька гарних є
Кльов мабуть мав би бути кльовий,
Але щось риба не клює

Лиш постать Лесі Українки
Стоїть єдина з корифеїв...
Ну що ж, коли немає жінки,
Зфотографуюся хоч з нею

Дозволив бороді й волоссю
Рости по груди і до пліч
Неначе золоте колосся
Срібне від місяця уніч

Друзі зачислили в  невдахи,
Зробили жартома світлину,
Де я готуюся в монахи,
Стою з кадилом в рясі чинно.

Займаюсь чим? Навіть не знаю
Як правильно тут написать
Занять хоч безліч все я  маю
Мене вони більш не манять

Стоїть комп'ютерів дванадцять
В кутку притихли без роботи
В кладовці серверів ще з двадцять
Без майстра й рук його турботи

Чекає студія готова...
Однак не пишуться пісні
Лиш знимка жовто-кольорова
В очах маячить все мені...

Кружляють за вікном сніжинки,
Іскриться веселково сніг
В проміннях сонячні пилинки
Пускає плед навколо ніг

В дворі гуляють з дітьми мами
І школярі зі школи йдуть
Собаки з довгими пасками
Господарів кудись ведуть

А тут вже місяць не виходить
Мені картина з голови,
Котра очей з неї не зводить,
Куди її не поверни.

Заполонила серце й душу
В уяві крутяться вірші
Тепер їх знов писать я мушу
Й нема спокою тій душі

Тож таки сяду і напишу
Й опишу все у вірші тім,
До дівчини душа чим дише
У платті жовто-золотім

Її пробачення попрошу
За дні і місяці мовчання,
Хоч образ в серці її ношу
Щодня до вечора із рання

Можливо книги закінчились
Лауреатів Нобелівських премій
Й можливість в неї появилась
Вділить часу оцій поемі

Може вона мене простить
І гніватиметься не довго
І гарне личко озарить
Приємна посмішка чудова

І знов заграє дивограй
В душі кольорами веселки
Й полинем ми за небокрай
На крилах наче у лелеки

Подалі від буденних справ
І суєтності цього світу
Туди, де Бог порозсипав
Зірок як діамантового цвіту

Пройдемо разом по Шляху,
Котрий Молочним люди звуть
В тіні галактики гайку
Перепочинемо чуть-чуть

Сядем на місяця ріжку
Й про щось ми будем гомоніти
Чи на сузір'я моріжку
Побавимось, неначе діти

Сплету тобі з зірок вінок
Вплету ромашку і жасмин
Й кульбабки я додам квіток
Як згадку зустрічі хвилин

Буде не сумно нам удвох
Там буде чути сміх і жарти
З дивом питатимеш: “За що?”
А я скажу: “Ти того варта!”

Відтак полинемо з Небес
Й полетимо на Землю грішну
Тут теж немало є чудес
Гірських пейзажів і долішніх

Адже, як би там не було,
Живемо поки на Землі
На жаль, чи може й на добро
Поки що ми не журавлі

Але стальні такі є птиці
Їх називають літаки
Якщо удома не сидиться,
Можем купить кудись квитки

Й зустрітись десь собі на каві
В Парижі, Амстердамі, в Кельні
Місця відвідати цікаві,
Ковбасок зкуштувать з пательні

Можем зустрітися в Канаді
В країні міріад озер
Гостям завжди тут особливим раді
Приїхать можеш хоч тепер

Та й ми приїхать можем радо
Відвідати разом Рейньєр,
Пірнуть в гірськії водопади,
Чи в різнотрав'я смарагдовий вир

Можем піти до Дому Бога
І заспівать Йому пісень,
Подякувать Йому премного
Що зустрічі подарував нам день

Чи побувать на океані,
Послухать тихий шепіт хвиль
На пляжі погулять піщанім
Вздовж берега вдвох пару миль

Як бачим, способів чимало
Життя небесне влаштувать,
Що небагато б коштувало
Й можна щасливим було стать

А поки можна листуватись,
Писать вірші, творить картини
У скайпі часом спілкуватись
Та  привітать на іменини

І напишу тобі вірша
Фломастером я кольоровим
Й може куплетів низка та
Намистом стане бурштиновим

Ти намалюй мені картину,
Де сонце, хатка і трава
І подаруй, немов дитині
Дарунку кращого мені нема

А я повішаю собі у рамці
Посередині на стіні,
Де промені  танцюють вранці
І буде сонячно мені

Можу писать без перестанку
Як бачиш, оди і вірші
Будеш читати ніч до ранку
Й не виспишся зовсім тоді

І втомиш гарні оченята,
А це не зовсім добре є,
Тому на цім буду кінчати
Послання довге се моє

Нехай Господь благословить
Тебе солодким відпочинком
У сні хай мрії всі здійснить,
Здмухне всіх труднощів пилинки

Нехай присниться тобі сон
Де ми удвох за руку йдемо
Тим самим Зоряним Шляхом
І щастя й мир в руках несемо

У всьому хай тобі щастить!
Будь сильна, радісна, щаслива
Хай не підступить сум й на мить
І памятай – ти... ОСОБЛИВА...